Соя належить до найбільш поширених зернобобових та олійних культур. Це однорічна трав’яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі. Культурну сою вирощують у більш ніж 60 країнах на всіх континентах. Насіння сої, тобто «соєві боби», служить сировиною для широкого спектра харчових продуктів, а високий вміст білка і цінних харчових компонентів дозволяє використовувати її як недорогий замінник м’яса та молочних продуктів.

Точний час, коли наші предки почали вирощувати сою, невідомий, але вчені стверджують, що сталося це не менше 5-7 тис. років тому.

У Європі сою як сільськогосподарську культуру вперше представили в 1873 році під час міжнародної виставки в Австрії. А ось на території царської Росії сою уперше спробували тільки під час російсько-японської війни 1904-1905 років.

Перше місце у світі за споживанням сої займає Китай.

Соя є важливим компонентом у виробництві продуктів харчування для людей, а також збалансованих кормів для тварин.

Унікальність сої полягає в тому, що з неї можливо приготувати сурогати багатьох інших продуктів, починаючи від молока, кави і закінчуючи м’ясом.

Соя частіше за всіх інших рослин піддається генетичним модифікаціям.

Щорічно у світі вирощують більше 300 млн т сої. У 2018 році 90% всього світового виробництва сої розділили між собою США, Бразилія, Аргентина, Китай та Індія.

Досить довго в Євразії для сої не могли знайти загальну назву. Були запропоновані такі найменування як олійний горох, олійний біб, боби Габерландта і навіть гарний латинський відповідник — гліцинія.

Соя надзвичайно поживна, а вміст білка в ній може сягати 50%.

Геном сої був повністю розшифрований у 2010 році. Обсяг даних склав 1 115 мегабайт.